Ґендерна рівність та соціальна інклюзія у молодіжному центрі
Що означають ці поняття та чому вони важливі для
роботи молодіжного центру чи простору?
Що таке ґендерна рівність – це рівні права, можливості та відповідальність жінок та чоловіків, дівчат та хлопців. Ми вважаємо, що центри мають не просто знати й толерувати ці поняття, але і стати середовищами їх впровадження.

Помилково вважають, що ґендерна рівність це виключно жіноче питання. Насправді, вона має стосуватися та повністю залучати чоловіків, так само як і жінок. Рівність між жінками й чоловіками є питанням прав людини та умовою і показником сталого людино орієнтованого розвитку кожної країни.

Ґендерна рівність передбачає, що інтереси, потреби та пріоритети й жінок, і чоловіків однаково беруться до уваги, тим самим визнаючи різноманітність різних груп жінок і чоловіків.

Інклюзія — це один з основних стовпів безбар’єрності. Це процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. Вона передбачає усунення бар’єрів та розробку і застосування конкретних рішень, які дозволять кожній людині рівноправно брати участь у суспільному житті. Один із ключових принципів інклюзії — залучення всіх людей у всі сфери життя.

Соціальне виключення – це процес, під час якого деякі люди витискаються за рамки соціуму і не можуть повноцінно брати участь в суспільному житті через певні чинники та причини. Може впливати на всі вікові категорії, але виключення саме молоді потребує особливої уваги, адже вона має значно менше можливостей у порівнянні з іншими, в результаті ситуацій, вихід з яких доволі складно знайти самостійно.

Робота молодіжного центру не може усунути всі ці чинники, але може впливати та обмежувати соціальні виключення, допомагаючи молодим людям покращувати навички, мотивацію, поведінку, світогляд.
Як впровадити ґендерну рівність у роботу молодіжного центру?
відео
експертки
Яна Пекун
«Експертка-консультантка з питань запобігання та протидії
домашньому та ґендерно зумовленому насильству.
Ведуча подкастів про інклюзію на Radio Skovoroda.”
Довідково
Варто розрізняти поняття «стать» і «ґендер».

Термін «стать» вживається для позначення анатомічних, фізіологічних та біологічних відмінностей між жіночим та чоловічим організмами, що виражаються різною участю чоловіка та жінки у репродуктивному процесі, відмінними геніталіями, набором хромосом. Ґендер належить до соціально-культурно сконструйованих очікувань щодо того, що означає бути жінкою чи чоловіком, включно з ролями, поведінкою, діяльністю та характеристиками, які певне суспільство вважає прийнятними для жінок та чоловіків (фемінність і маскулінність). Фемінність і маскулінність є набутими в процесі соціалізації й не описують сексуальну орієнтацію чи біологічну сутність.

Коли окремі особи чи групи не відповідають усталеним гендерним нормам, вони часто стикаються зі стигмою, дискримінацією чи соціальною ізоляцією — все це негативно впливає на їхнє життя, формує ґендерні стереотипи, що призводять до дискримінації та ґендерної нерівності в цілому.

Ґендерна нерівність – може стосуватись правових, соціальних чи культурних сфер, коли стать та/або ґендер визначає різницю у правах та ставленні (повазі до гідності) до жінок та чоловіків, що виражається в їхньому нерівному доступі до прав та користуванні ними, а також очікування відповідності поведінки особи стереотипним соціальним та культурним ролям.

Ґендерні стереотипи – практика присвоєння окремій жінці чи чоловіку конкретних ознак, характеристик чи ролей виключно на основі його або її приналежності до соціальної групи жінок чи чоловіків. На противагу цьому лежить підхід ґендерної чутливості та розвитку. Це розуміння та врахування соціальних і культурних факторів, що лежать в основі дискримінації за ознакою статі. Підкреслення у всіх сферах життєдіяльності необхідності критично переосмислити наявні ґендерні ролі та відносини. А також це свідоме використання інструментів для досягнення гендерної рівності (ґендерний аудит, квоти, фемінітиви, інформаційна гігієна дискримінаційного контенту і т.д).

Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” говорить про досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок.

Як це впровадити в роботі Молодіжного Центру?
Дискримінація за статевою ознакою, як правило, відбувається на ринку праці — принаймні, звільненні та наданні соціальних гарантій, відносинах між роботодавцем і працівниками. Окремо виділяють дискримінацію під час отримання послуг та під час внутрішнього (неформального) спілкування.

Які принципи в роботі необхідно використовувати для досягнення ґендерної рівності:

  1. Однакові можливості кар’єрного росту для жінок та чоловіків (працівників та працівниць Молодіжного центру);
  2. Професійний та особистісний розвиток учасників та учасниць команди, незалежно від статі;
  3. Можливість поєднання домашніх та робочих обов’язків;
  4. Гнучкий графік роботи;
  5. Індивідуальний підхід до типів працевлаштування для працівників з сімейними обов’язками (часткова зайнятість, робота дистанційно).
  6. Відсутність упереджень та ґендерних стереотипів у публічній та внутрішній комунікації.

Використання ґендерно-чутливого підходу в
роботі Молодіжних Центрів:
01
Ґендерний аудит – інструмент і процес, що дозволяє оцінити рівень ефективності інституціалізації ґендерного підходу в політиці, програмах, організаційних структурах та процесах.
02
Ґендерний аналіз – це критична оцінка того, як відмінності в ґендерних ролях, діяльності, потребах, можливостях, правах впливають на дівчат і хлопців, жінок і чоловіків в певних ситуаціях чи контекстах.
03
Використовувати гендерно орієнтований підхід у бюджетному процесі – це врахування ґендерних аспектів на всіх стадіях бюджетного процесу та висвітлення у відповідних бюджетних документах цілеспрямованості на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (ґендерної рівності).
04
Система приймання скарг та можливість анонімної комунікації стосовно ґендерної дискримінації, ґендерно зумовленого насильства (інструменти для психологічної та фізичної безпеки).
05
Впровадження квоти – 30-40% ґендерна квота представництво жінок/дівчат або чоловіків/хлопців серед учасників та учасниць, працівників та працівниць.
06
Використання фемінітивів у комунікації (внутрішній та зовнішній) – іменники жіночого, які позначають жінок. Вони утворені від однокорінних іменників чоловічого роду, що позначають чоловіків, і є парними до них (вчитель – вчителька, автор – авторка, географ – географиня, працівник – працівниця і т.д).
07
Інформаційна гігієна дискримінаційного контенту: сексизму, пропаганди, мови ворожнечі у внутрішній та зовнішній комунікації.

Отож пам’ятайте, що досягнення рівності між чоловіками та жінками, хлопцями та дівчатами є необхідною умовою для демократичного і сталого розвитку українського суспільства. Тому будьте ґендерно чутливими!

Як впровадити соціальну інклюзію у роботу молодіжного центру?
відео
експертки
Яна Пекун
«Експертка-консультантка з питань запобігання та протидії
домашньому та ґендерно зумовленому насильству.
Ведуча подкастів про інклюзію на Radio Skovoroda.”
Довідково
Інклюзія — це один з основних стовпів безбар’єрності. Це процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. Вона передбачає усунення бар’єрів та розробку і застосування конкретних рішень, які дозволять кожній людині рівноправно брати участь у суспільному житті.

Один із ключових принципів інклюзії — залучення всіх людей у всі сфери життя.
У 1945 році ООН прийняла Загальну декларацію про права людини, в якій проголосила, що права людини не залежать від статі, кольору шкіри, національності, релігії тощо. Усі незалежні країни, зокрема й Україна, закріпили ці права у своїх Конституціях.

Так, ст. 23 Конституції України каже: «Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, у якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості»; ст. 24: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом»; ст. 28: «Кожен має право на повагу до його гідності». Ці та інші статті Конституції України є особливо важливими для людей, які мають будь-які обмеження, пов’язані зі здоров’ям, знаннями, особливим тимчасовим станом, для людей, які є маломобільними й потребують додаткових зусиль для «долучення» до соціальної сфери.

Основні ідеї соціальної інклюзії
При формуванні плану оцінки ризиків необхідно враховувати їх. Так буде легше знайти інструменти для їх мінімізації, або пошуку альтернативних рішень.
Соціальне виключення – це процес, під час якого деякі люди витискаються за рамки соціуму і не можуть повною мірою брати участь в суспільному житті через певні чинники та причини. Може впливати на всі вікові категорії, але виключення саме молоді потребує особливої уваги, адже вона має значно менше можливостей у порівнянні з іншими, в результаті ситуацій, вихід з яких доволі складно знайти самостійно.

Робота молодіжного центру не може усунути всі ці чинники, але може впливати та обмежувати соціальні виключення, допомагаючи молодим людям покращувати навички, мотивацію, поведінку, світогляд. Причини соціального виключення можуть бути зумовленими різними чинниками.

  1. Розуміння і визнання, що люди різні між собою за своїм соціальним, економічним і культурним походженням, особливостями індивідуального розвитку і це – нормально.
  2. Соціальним групам необхідно надавати допомогу, щоб вони користувалися в громаді рівними правами. Варто розуміти, що існують різні ставлення до людей із різних соціальних груп.
  3. Існують можливості створення освітнього та неформального середовища для учнів, учениць та молоді із різним рівнем індивідуального розвитку.
  4. Лідери та лідерки в громаді несуть відповідальність за створення єдності й гармонії в соціальному середовищі.
  5. Розуміння питання динаміки взаємовідносин між меншістю й більшістю, в тому числі й ризиків, пов’язаних із процесом інтеграції. Ізоляція людей за віковими, матеріальними, ґендерними, расовими, етнічними, релігійними чи іншими ознаками перешкоджає повноцінному розвитку громади.
  6. Молодіжний центр повинен допомагати місцевій громаді долати наявні фізичні та психологічні бар’єри для забезпечення максимальної участі молоді у її житті.

СОЦІАЛЬНІ БАР’ЄРИ:

  • стать
  • вік
  • релігія
  • сексуальна орієнтація
  • люди із залежностями
  • люди, які порушували закон
  • з неповних родин, позбавлені батьківського піклування, батьки- одинаки тощо
  • ті, що перебувають у складних життєвих обставинах

ПОРУШЕННЯ ЗДОРОВ’Я

  • інвалідність
  • хронічні захворювання
  • ментальні та психічні розлади
  • люди з нестандартними розмірами тіла
  • люди, які отримали тимчасову травм або хворобу

          ГЕОГРАФІЧНІ ПЕРЕШКОДИ

  • віддалені населені пункти
  • сільська місцевість
  • проживання на островах або околицях
  • проблемні райони міст
  • регіони, що погано обслуговуються (обмежений громадський транспорт, погана система обслуговування, покинуті села тощо)

КУЛЬТУРНІ ВІДМІННОСТІ

  • ВПО, емігранти, біженці та їхні нащадки
  • люди, що відносяться до національних та етнічних культур
  • люди з проблемами мовної адаптації та культурної інтеграції

ЕКОНОМІЧНІ БАР’ЄРИ

  • люди з низьким рівнем доходу або з малозабезпечених родин
  • в стані довгострокового безробіття
  • з боргами та фінансовими проблемами

ОСВІТНІ СКЛАДНОЩІ

  • люди з труднощами в навчанні
  • ті, що рано покинули школу
  • з низькою успішністю в навчанні

Такі групи молоді прийнято називати: вразливі та соціально відокремлені групи, ті, що перебувають у складних життєвих обставинах, ті, хто в групі ризику соціального виключення, маргіналізовані групи.
Саме інклюзивний підхід дозволяє нам включати
різну молодь у життя громади.
Соціальне включення – це безперервний процес, який забезпечує активну участь вразливих та соціально відокремлених груп людей в ухвалення рішень, що впливають на їхнє життя їхньому доступі до основних прав.

 

Закон України “Про основні засади молодіжної політики” до основних завдань молодіжної роботи відносить впровадження інклюзивного підходу та забезпечення рівного доступу кожної молодої особи до якісних послуг та можливостей молодіжної роботи.

Національна молодіжна стратегія до 2030 року визначає інклюзивність як рішення, що сприяють розвитку самостійності молоді, створенню можливостей та усуненню бар’єрів, щоб жодна з її груп не була прямо чи опосередковано виключена із суспільства.

А Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року наголошує, що перший рівень визначає доступність людини до фізичної, інформаційної та цифрової інфраструктури та участі у суспільно-політичних процесах та можливості самореалізації.

Інклюзивний наскрізний підхід Молодіжного центру насамперед має враховувати:

Потреби та очікування молодих людей :

  • їхнє критичне переосмислення стереотипів стосовно інших груп
  • навчання молоді тому, як почувати себе комфортно в незвичних умовах
  • прийняття та розуміння різноманіття
  • навчання з командоутворення
  • неформальне спілкування

Потреби та очікування молодіжних працівників та працівниць:

  • різний культурний та освітній рівень
  • рівень толерантності
  • підходи до молодих людей
  • стилі роботи
  • світогляд

Баланс між роботою та особистим життям є запорукою успіху та ментального комфорту працівників та працівниць. Тому за потреби мати можливість поєднувати роботу і домашні обов’язки, враховувати особисті побажання пов’язані з культурними чи релігійними потребами, а також використовувати переваги гнучкого графіка, роботи дистанційно, часткової зайнятості, чи паралельного навчання є перевагою для працівників та працівниць Молодіжного центру.

Також для максимально комфортної роботи та ефективної роботи застосовують “інтервізію”- це міжколегіальний спосіб навчання в групі спеціалістів, які займають рівні позиції для покращення професійних навичок та ефективності роботи з молоддю. А також використовують “супервізію” – це надання професійної допомоги спеціалісту, спеціалістці або закладу, яка спрямована на роботу з професійними труднощами, аналізу недоліків та удосконалення організації роботи.

Окрім цього, необхідно врахувати потреби та очікування локальної спільноти, де знаходиться Молодіжний центр (фокус-групи, інтерв’ювання, опитування, аудит та аналіз).

Практичні інструменти для реалізації гендерної рівності та соціальної інклюзії в роботі:

  1. Інструменти самооцінки GESI підходу у Молодіжному центрі (розробляється командою центру згідно з політиками GESI). (Gender Equality (GE) – ґендерна рівність + Social inclusion (SI) – соціальна інклюзія).
  2. План оцінки ризиків – це інструмент підготовки до інклюзивної молодіжної роботи або інструкція, як поводитися в різних ситуаціях:
    1. Спочатку сформуйте перелік груп молоді, з якими працюєте або плануєте працювати.
    2. Знайдіть способи мінімізації ризиків (навчання, телефони екстрених служб, інструктажі, аптечка тощо).
    3. Долучайте молодих людей до участі в симуляційних вправах щодо таких ситуацій.
  • М’які квоти (справедливе відсоткове залучення, щоб забезпечити участь більш вразливих та малопредставлених груп людей).
  • Інклюзивна термінологія (правильна термінологія та лексика, що вживається стосовно соціально-вразливих категорій).
  • Індикатори (це ознаки у розрізі яких здійснюється збір даних для моніторингу гендерної рівності).

Завантажте у форматі pdf рекомендований список інклюзивної термінології
Для безбар’єрного спілкування існує просте правило, яке звучить так: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Тобто у фразах та висловах спочатку згадуйте людину, а далі вже її ознаки, якщо це потрібно.

Наприклад, людина з інвалідністю, людина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Якщо ж ми говоримо, наприклад, «інвалід», ми по суті знеособлюємо людину, зводимо її особистість до якоїсь одної характеристики. Але насправді ж це не так. Усі ми значно більше, ніж якась одна ознака

Робота з молоддю, що має інвалідність
Важливо використовувати соціальну модель інвалідності й робити все можливе, щоб виявити та ліквідувати бар’єри, що виникають перед молодими людьми з інвалідністю, які вступають у будь-який контакт з Молодіжним центром.

Що можна зробити:

  1. Гарантувати проведення інтерв’ю кандидатам та кандидаткам з інвалідністю, які задовольняють основні вимоги запропонованої роботи;
  2. Пристосоване та комфортне робоче місце відповідно до потреб працівників та працівниць з інвалідністю або відвідувачів та відвідувачок;
  3. Архітектурна доступність та безпека приміщень;
  4. Застосування принципів універсального дизайну у навчанні для всіх молодих людей, в тому числі з інвалідністю (адаптований сайт, навчальні матеріали, програми тощо).

Загальні правила у спілкуванні з людьми з інвалідністю

  • Ви не повинні почуватись незручно, коли спілкуєтесь з людиною, що має інвалідність;
  • Навіть якщо ви не знаєте як взаємодіяти з людиною, яка має інвалідність — просто спитайте;
  • Подумайте перед тим, як сказати;
  • Не робіть висновків. Люди з інвалідністю є найкращими знавцями того, що вони можуть чи не можуть зробити. Не приймайте замість них рішень стосовно участі у певній діяльності;
  • Ставте на перше місце людину. Використовуйте правильну термінологію: «людина з інвалідністю», а не «інвалід». Стосовно певних типів інвалідності краще казати «людина з синдромом Туретта» або «людина з церебральним паралічем»;
  • Вживайте словосполучення «людина на інвалідній колясці», а не «інвалід на колясці». Інвалідна коляска — це засіб, який забезпечує індивідуальну мобільність. Використовуйте словосполучення «студент з інвалідністю», а не просто — інвалід;
  • Коли ви розмовляєте з людиною, яка має порушення зору, прийнятним є використання ідіоматичних висловів: «Радий був побачитись» та «Побачимось пізніше». Люди, які не бачать, самі використовують ці вислови.

Завантажте додаток щодо спілкування з людиною,
яка користується інвалідною коляскою або має обмежену мобільність.
Успішні кейси
01
Інклюзивні проєкти молодіжного центру “Резиденція молоді” (Чернівці)
Комунальна установа “Молодіжний центр Чернівців “Резиденція молоді” знаходиться в самому серці Чернівців, поряд з Центральною площею та Чернівецькою міською радою. Розташований на вул. Головній, 41 у дворику, по сусідству із найпопулярнішою газетою області (“Молодий буковинець”). Місія центру – підсилити залученість молоді в процеси прийняття суспільно-політичних рішень на місцевому рівні в м.Чернівці та Чернівецькій області.

Цілі центру:

  1. Налагодити мережування молодіжного громадського сектору в Чернівцях
  2. Навчати та інформувати молодь у сфері суспільно-політичного життя
  3. Розбудувати комунікаційні майданчики для молоді з органами місцевого самоврядування та органами державного управління
  4. Створити та розвинути молодіжну інфраструктуру
  5. Працювати над інституційним та ресурсним розвитком організації

02
Інклюзивний простір у Lviv Open Lab

Lviv Open Lab — 828,2 м2 простору інноваційної освіти на Сихові, частина мережі молодіжних просторів ТВОРИ!. Відкрився 10 жовтня 2020 року.

Основною метою простору є популяризація науки, технологій та STEAM-освіти серед підлітків та молоді, а також створення можливостей для їх розвитку і майданчику для обміну ідеями. Тут можна проводити свої події, вчитися чи працювати, або просто тусуватися з друзями. І все це безплатно.

Lviv Open Lab — це:

  • простір інноваційної освіти на Сихові
  • коворкінг для тих, хто шукає місце для того, щоб попрацювати, повчитися чи зібратися з командою
  • лекторій для тих, хто хоче провести свою подію
  • круті лабораторії, де до науки можна доторкнутися, а не лише прочитати про неї

Молодіжний простір інноваційної освіти Lviv Open Lab отримав відзнаку «Доступний простір» від громадської ініціативи Доступно.UA